Codein Purple Drank Ноябрьск

Йо, народ! Ну что, приготовьтесь, я сейчас поведаю вам историю, которая произошла со мной на днях. Зато, буду честен, я попробовал новую закладку и раскумарился на всю голову! Это было что-то нереальное, я просто словно в другом измерении оказался. Всем, кто не понял, сразу леймами прощаться, а то я не вижу смысла говорить пустым стенаниям. Только для сильных и настоящих друзей. Итак, все началось просто. Я смотрел новости и узнал, что в нашем городе организуют нереальную закрытую вечеринку. Подрались там и пару нервотрепок с прыщами. Конечно, я решил, что мне надо туда. Иначе как убиваться за скучную жизнь? Вот только вопрос: где взять порошок, чтобы немного расшевелиться? И тут, мне на помощь пришел друг Шмель. - Пшел, брат, самый лед дам, - сказал он мне и показал на пакетик с метамфетамином. Я сразу раскумарился, ведь это был мой друг Шмель, и конечно, я ему доверял. Но как только я открыл этот пакет, то почувствовал ужасный запах. Он был просто дохлым, прокисшим лимоном, пирожками с курицей вчерашнего дня и мочой кота. Честно, я не знаю, какими словами это описать, не хватает лейма. Только я уже раскачивался на своем перевозбуждении, раскумаренные мысли летели из головы куда-то в сторону Карибского моря. Хотелось веселиться, оторваться от серой реальности и найти приключения. И тут меня осенило. Зоопарк! Да, это же просто нереально! Там-то я могу накуриваться на всю голову и почувствовать себя королем джунглей, а львы будут моими послушными слугами. Я позвал Шмеля, и мы пошли в зоопарк. Честно говоря, нас было уже совсем не сложно раскумариться, ведь мы оба были на грани срыва. Лед обжигал легкие, а наша голова казалась полной красочных вспышек. Мы ворвались в зоопарк и проникли в вольер львов. Львы мирно спали, словно ничего и не происходило. Но нас это не смутило, ведь мы были уже настоящими гопниками и ничего не боялись. Я поднялся на верхнюю площадку и начал танцевать. Мои движения были такими странными и несвязными, словно я был пьян от этого моего нового наркотика. А львы, как наркоманы, смотрели на меня своими голодными глазами. Вскоре они начали подпевать мне своим рыком, и мы стали с ними настоящей командой, исполняющей самый дикий шоу в зоопарке. Мы продолжали танцевать, пока мне не стало уже совсем плохо. Я с трудом двигался, словно вся жизненная сила покидала мое тело. Лед ушел, и наступило мощное расставание с моими иллюзиями. Я понял, что мои приключения скоро закончатся, и меня ждет разбитая голова и похмелье. Почему я солгал себе, что эти наркотики сделают меня счастливым, освободят от реальности? Оказывается, это все ложь и пустота. Я вылез из вольера, с трудом отходя от львов, которые продолжали рычать и вопить за мной. Идя обратно, я решил, что пора уже закончить с этими наркотиками и пустыми приключениями. Жизнь представляется гораздо ярче и интереснее без них. В конце концов, я понял, что истинная радость и счастье находится в живых эмоциях, в настоящей дружбе и любви. А наркотик только и делает, что забирает все самое ценное у нас. Ведь она так прекрасна, а мы все лишь маленькие звезды на ее небе.

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!